Українська освіта в європейському просторі

Віктор Андрущенко
Доктор філософських наук, професор, ректор НПУ імені М.П. Драгоманова, президент Міжнародної асоціації ректорів педагогічних університетів Європи

DOI https://doi.org/10.37837/2707-7683-2019-49

Анотація. У статті розглянуто характеристики національної системи освіти, її трансформацію та розвиток із часів Київської Русі до сучасності. Попри впливи інших держав, духовним стрижнем української освіти завжди залишалась українська культурно-історична традиція, боротьба за відродження й розвиток якої в усі історичні часи визначали як головний вектор духовного розвитку нації.
Визначено, що українську «педагогічну матрицю» в Гетьманщині та на Слобожанщині від другої половини ХVІІ і до кінця ХVІІІ ст.» утримували й розвивали Києво-Могилянська академія, Чернігівський та Харківський колегіуми, Переяславська та Глухівська семінарії. Трохи пізніше в Наддніпрянській Україні розпочинають історичну просвітницьку ходу Харківський, Київський та Одеський університети. Усупереч низці негативних чинників, традиційна народна культура, а разом з нею й освіта, ніколи не зникали з культурно-освітнього простору.
Зазначено, що рівень освіти населення України є одним із найвищих серед країн Центральної та Східної Європи. Поміж рис, які вирізняють «педагогічну матрицю» української освіти, автор виокремлює, насамперед, ознайомлення з фундаментальними загальнолюдськими цінностями. Освітня система постає виховною, природо- й людинознавчою, такою, що формує цілісну особистість. Детально розглянуто розуміння української освітньої системи в працях таких історичних постатей, як В. Сухомлинський та В. Шинкарук.
Проаналізовано вплив запровадження «Болонської інновації» на «педагогічну матрицю» української освіти. Унаслідок цього відбувалося підвищення якості освіти, надійності й конкурентоздатності фахівців, насамперед, у європейському економічному, політичному й соціокультурному просторах. Однак українська освіта зберегла свою ідентичність, залишилася саме українською – сердечною, духовною і душевною, людською і людяною, народною і родинною, патріотичною і моральною в усіх загальнолюдських вимірах.
Далі порушено питання про необхідність освіти, духовності й моралі, які потрібно виховувати для успіху, кар’єри, комфортного існування. У контексті сучасних викликів основні сегменти підготовки до самостійного життя має бути забезпечено засобами освіти й виховання. Поміж цих сегментів виокремлено знання, компетенції, формування цінностей. Крім того, зауважено про важливість духовного зростання для становлення особистості.
Ключові поняття: людина, освіта, культура, виховання, національна ідея, педагогічна матриця.

Завантажити статтю (укр.)

Джерела
1. Adrushchenko, V. (2012). Svitanok Yevropy. Problema formuvannia novoho vchytelia dlia obiednanoi Yevropy XXI stolittia. Yevropeiski pedahohichni studii, no. 1-2, pp. 28-39. [in Ukrainian]
2. Hehel, F. (1978). Politicheskie proizvedeniya. Moscow: Nauka, p. 239. [in Russian]
3. Kanetti, E. (2015). Massa i vlast. Moscow: AST. [in Russian]
4. Kremen, V. (2007). Filosofiia natsionalnoi idei. Liudyna. Osvita. Sotsium. Kyiv: Hramota, pp. 443-472. [in Ukrainian]
5. Prokopenko, M. (2017). ‘Shkola maie formuvaty tsilisnyi svitohliad’, Den’, 26 January [online]. Available at: https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/shkola-maye-formuvaty-cilisnyy-svitoglyad [in Ukrainian]
6. Sliva, M. (2013). Polska demokratiia. Kyiv: Vyd-vo NPU im. M.P. Drahomanova, 304 p.
7. Sukhomlynskyi, V. (1978). Batkivska pedahohika. Kyiv: Radianska shkola, p. 114. [in Ukrainian]
8. Kremen, V. (ed.). (2008). Fenomen innovatsii: osvita, suspilstvo, kultura: monohrafiia. Kyiv: Pedahohichna dumka, pp. 265-299. [in Ukrainian]